П'ятниця, 08 грудня 2017 15:49

Фото до матеріалу

Антін Мухарський:

Антін Мухарський: "Єх, бл..., я довго тримався! Намагався знайти баланс, шукав миру, консенсусу в середині країни...Але більше терпіти немає сил…"

Культова фраза “самогубця” Чечетова, проказана ним за фактом антизаконного прийняття у Верховній Раді горезвісного закону “Про мову” Ківалова-Колєснічєнка у липні 2012 року лишається й досі дуже актуальною для Ради нинішнього скликання. Та й навіть представник Президента у ВР Ірина Луценко після конкретного “тюнінгу” стала дуже схожа одночасно і на Раїсу Богатирьову, і на раннього Януковича, який теж дозволяв собі публічні вербальні екзерсиси у стилі класичного гопника/гопниці на кшталт “козли, шо мєшают нам жіть” чи ”винеси козла”.

Влада псує. Колишні адекватні культурні і, навіть високоосвічені, інтелігентні люди глухнуть, сліпнуть, обидлячуються і жлобофікуються. Навіть стигле наливне яблучко, потрапивши у діжку з кислою капустою, не має жодних шансів залишитися неушкодженим гнилісними процесами бродіння. І ось колишній борець за правду, несправедливо засудженого чоловіка, героїчна жінка і своєрідний символ жіночого спротиву, вдягає на себе костюм від Шанель, бере до рук сумку Діор, вартість якої дорівнює середній річній зарплаті пересічного українця, проходить курси “крою і шиття” і з новим, осяяним вседозволеністю обличчям жінки третього тисячоліття, заручившись підтримкою президента, міністра юстиції і бульварних ЗМІ, пре на лабутенах у Раду, аби розвести своїх колег-депутатів “как котят”.

“Елітарне жлобство” у стінах Верховної Ради, либонь, передається у спадок, і я не здивуюся, якщо після третього Майдану ми знайдемо у спальні тюнінгованої прокурорші захований під подушкою “золотий батон”. Але то все мистецькі алегорії та художні рефлексії, на які я, як митець-жлоболог, маю повне право, адже досліджую, “елітарне жлобство” у Верховній Раді вже упродовж понад десяти років. Депутати кожного нового скликання проходять ті ж самі стадії деградації, що і їхні попередники. Проте це все лірика, а тепер конкретика:

7 грудня у Верховній Раді було прийнято у другому читанні законопроект №7277 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів”. Прийнято з абсолютним порушенням процедури голосування, правовим порядком обговорення та затвердження подібних законопроектів з урахуванням всіх регламентних вимог, які вчиняються до інших подібних законів, які лежать у Раді й по року, й по два і ще довше. А тут — диво! Закон було подано у Раду 10 листопада, а через чотири тижні він вже прийнятий у другому читанні. В історії нашого законодавчого органу це небувалий факт! Ба більше - ТАКОГО НІКОЛИ НЕ БУЛО! Не було широких громадських слухань. Текст законопроекту то з’являвся, то зникав з сайту ВР, під час обговорення правок в залі не було необхідного кворуму, але апогеєм став лист-зауваження на дванадцяти сторінках підписаний Заступником керівника Апарату Верховної Ради — керівником Головного Управління паном Теплюком, де він зробив узагальнюючий експертний висновок, що законопроектом 7277 грубо порушуються конституційні права громадян, здійснюється замах на основні свободи гарантовані нам Основним Законом. “Проект може бути прийнятий у другому читанні лише за умови врахування висловлених зауважень”, - промовляло резюме досвідченого в юриспруденції фахівця, який отримав проект закону УВАГА!!! тільки о 17 годині 14 хвилин 6 грудня 2017 року, тобто наприкінці робочого дня й менше, ніж за добу до розгляду закону у другому читанні.

 

Коротко для читачів, які не в курсі, поясню: даним законом передбачається, що державні виконавці тепер без рішення суду, а на власний розсуд можуть забороняти боржникам виїзд за кордон, позбавляти їх водійських прав, вогнепальної та травматичної зброї, відправляти на виправні роботи чи у тюрму.

Ваш покірний слуга вже ТРИ З ПОЛОВИНОЮ РОКИ домагається в Оболонському суді розгляду справи, в якій буде визначений розмір аліментів та встановлений порядок побачень з дітьми, з якими їхня мати не дозволяє бачитися через штучно створені борги. Робиться це дуже швидко: ви знаходите нечистого на руку нотаріуса (а таких, якщо пошукати, достоту багато) і він за невеличку винагороду (такса коливається в межах 300-500 доларів) чинить виконавчий надпис, який вам не висилається (бо ви можете його оскаржити), а через 20 днів визначених законом, подають його відразу до виконавчої служби, яка миттю накладає арешти на все ваше рухоме і нерухоме майно. Ви дізнаєтесь про це випадково, коли вас зупиняють на дорозі і забирають авто на штрафмайданчик, або у квартиру починають ломитися виконавці з метою описати все, а потім і квартиру продати з аукціону. Звичайно, ви звертаєтесь до суду! Але наші суди — то ще ті “гнізда справедливості”. І от уявіть ситуацію — суди відкладаються і переносяться, а виконавча працює, як годинник (особливо, якщо у ваших опонентів є високі покровителі у владі). У вас відбирають рухоме і нерухоме майно і продають його з аукціонів. І тут - о диво! Через декілька років судової тяганини ви виграєте всі суди, і видані нечистим на руку нотаріусом виконавчі надписи визнаються недійсними. Але майно продано, а закон зворотної дії не має. Ви всі в боргах — бо юридичні послуги коштують недешево, в одних трусах стоїте посеред вулиці і питаєте: хтось має відповісти за це безчинство, нотаріальне свавілля і виконавче беззаконня? А Міністерство юстиції чи Вищий адміністративний суд, куди ви звертаєтесь із скаргами, надсилає вам листа приблизно такого змісту: “Нотаріусу буде зроблене зауваження, а виконавцю оголошено догану за перевищення службових повноважень”.

 

Гадаєте це все вигадки? Казки? Аніскілечки... Ваш покірний слуга пройшов через всі ці жорна нашої судової системи та виконавчої служби. Відбив і виграв всі суди, що відмінили підробні виконавчі надписи. Сплатив за три роки понад 1 000 000 (один мільйон) гривень аліментів, продавши все рухоме майно... Але в новому законі, та й в законах взагалі, ніде не вказано, яку відповідальність несуть нечисті на руку нотаріуси та державні (а тепер вже і приватні виконавці), які отримують незлий відсоток за конфісковане та реалізоване майно?

І ТЕПЕР Я НЕ МАЮ БОРГІВ по аліментах, не значуся в єдиному реєстрі боржників, хоча моє ім’я вже стало притчею во язицех у якості “головного злісного аліментника країни”. І цю версію активно підтримують і пані Луценко? і Міністр юстиції, беручи участь у численних бульварних шоу на телебаченні, де полощуть моє ім’я і нищать мою репутацію, прицокуючи язиками і похитуючи головами в лад пліткам, брехні і наклепам.

Нема справедливості в українських судах! Не знайти її там... Нема справедливості у Верховній Раді, де нова генерація провладних жлобів “разводіт нас, как котят”. Не бачать, не чують, мутять, "рєшають", штовхають і проштовхують. Я неодноразово звертався через помічників і до пані Луценко, і до міністра юстиції Петренка, щоб хоча б вислухати мою історію, почули про те, що насправді діється в зоні їхньої компетенції і посадової відповідальності. Яка корупція, телефонне право, нехтування усіма законами, правовий нігілізм та злочинний цинізм царюють там. Але глухо... Нема відповіді.

 

Вчора у Верховній Раді під час брифінгу, що відбувся одразу після голосування за закон, я побачив за їхніми спинами адвокатесу Власюк, керуючого партнера компанії AVG, яка і організувала все те затягування судів з метою створення штучних боргів. Так от які у пані Власюк, “впливові покровителі”, на яких мені натякають у судах і виконавчій службі.

Нарешті все стало ясно. Як кажуть, коментарів більше нема...

Хоча ні, скористаюся придуманими Міністерством юстиції хештегами #ЯМАЮПРАВО, #ЧужихДітейНеБуває та #ЗаплатиАліменти і таки скажу останнє слово...

Прикриваючись дітьми, моїми дітьми! в кращих традиціях світу постправди, ви сієте зерна гендерної війни, брехні та облуди, вбиваєте віру в справедливість і верховенство права. Руйнуєте моє життя, і життя моїх дітей. Забираєте у нас майбутнє. Ваші попередники, що чинили подібне, були зметені хвилею народного гніву. Вас невдовзі чекає така сама участь. Смійтесь, святкуйте, самовпевнено жируйте, набивайте кишені і чхайте на всіх, як це робили колишні "риги", насміхаючись над нами — смішними, маленькими чоловічками, що вимагали від влади якоїсь правди і справедливості, елементарної поваги і права бути почутими. Але нас лише “розводили, как котят”.

Єх, бл..., я довго тримався! Намагався знайти баланс, шукав миру, консенсусу в середині країни, бо маємо потужного і підступного зовнішнього ворога, та дарма. Але більше терпіти немає сил…

Вам не потрібен мир! Вам потрібна війна. Ви руйнуєте нашу державу зсередини, вбиваючи саме поняття справедливості. Ви — злочинці, панове! Ще гірші, ніж відкритий бандит Янукович, бо молодші, хитріші й підступніші.

Але я вас не боюсь і кажу відкрито -

ТРЕТЬОМУ МАЙДАНУ БУТИ!

Без поваги і з презирством — Антін Мухарський

письменник, музикант,

батько 5-х дітей.

PSЕх, нажив собі ще декількох вкрай впливових ворогів, яких у мене і так більше, ніж достатньо. Їй бо, зроблять все, щоб пустити мене по світу з протягнутою рукою, бо телефонне право у судах і виконавчій службі ще ніхто не відміняв, і за нинішньої влади не відмінить. Але не відмовляюся від жодного свого слова. Бо правда є і за неї варто боротися. А перемагає не той, хто сильніший, а той, хто готовий йти до кінця. Я — готовий! От тепер — все.

Антін Мухарський

Розкажи про це друзям

blog comments powered by Disqus